Залишки бетонної стіни все ще падали на землю, коли я вперше почув його крики про допомогу. Невпинні ракети, що вибухали ззовні, глушили майже всі звуки, і було важко зрозуміти, звідки саме долинає цей тремтячий стогін. Я був буквально притиснутий до землі в напівзруйнованій багатоповерхівці — в той час як реактивна система залпового вогню вивільняла на нас свій гнів. Під «нас» я маю на увазі себе… і того, хто плакав, благаючи про порятунок. [ДОВІДКА: Особистий досвід, волонт

Гілка повільно пливе по поверхні річки, обертаючись у хаотичному візерунку — підхоплена водою, що поспішає обійти каміння, яке майже проривається крізь закручену течію. Лози звисають з крони дерев, що обсаджують берег річки, їхні вусики танцюють по воді, де вони торкаються блискучої поверхні. Пташка щебече на протилежному березі, перестрибуючи з каменя на камінь у пошуках їжі. Раптом повітря розтинає свист артилерійського снаряда, звук якого швидко наростає, поки він не вріза

Я тримаю в руках тушонку з яловичини, ніби це — справжній скарб. Крижаний холод у кімнаті посилює пару, що піднімається з відкритої консерви. Десь не так вже й далеко, монотонні звуки бою створюють для цієї сцени оркестр вибухів — безперервну симфонію війни. Під іншою банкою тушонки мерехтить саморобна свічка, готуючись принести таке ж задоволення для мого товариша. Зроблена з картону й бляшанки, наповненої парафіновою олією, свічка облизує полум’ям боки банки, наповнюючи кім

Сонце ще не зійшло, але я продовжую агресивно маневрувати без фар по сильно пошкодженій дорозі. Підступні ями на асфальті перетворюють шлях на смугу перешкод, ледве видиму в місячному світлі, навіть крізь нічне бачення на шоломі. В останню мить я роблю різкий рух кермом, щоб уникнути величезного кратера, і це змушує коробку передач і нас усіх стрибати в машині. Авто обтяжене нами п’ятьма в повному спорядженні та важкими наплічниками в багажнику . Pajero низько стоїть на колес

Дорога — суцільна колекція глибочезних вибоїн, але щільно укладений сніг і крига трохи пом’якшують удари, поки ми проїжджаємо через найтемнішу частину ночі. Щойно наближаємось до західної околиці міста, Фродо зупиняє авто. Фродо й Ґан (обидва — позивні) кріплять нічну оптику до шоломів, і я, на задньому сидінні, роблю те саме. Фродо вимикає всі вогні — і ми занурюємось у темряву. — Готовий? — запитує він. Після нашого кивка, він вмикає першу передачу, плавно відпускає зчеплен

У кімнаті, де ми зараз живемо, немає опалення, а розбиті віконні шибки — далекі від ідеалу. Ми напхали футболки в отвори, але теплоізоляція з футболки — це, скажімо так, не найефективніше рішення. Надворі мінус 15, і чомусь здається, що в кімнаті, де ми спимо, навіть холодніше. Усе приміщення заставлене поспіхом зібраними двоярусними ліжками, зробленими з будь-яких дощок, що були під рукою, коли це місце готували для військових. Одинокий електричний обігрівач стоїть в центрі

Дзижчання та стукіт зношеного дизельного двигуна заглушають розмову, поки ми підскакуємо на вибоїнах розбитого асфальту в мікроавтобусі. Обличчя сьогоднішніх евакуйованих ще не стерлися з нашої пам’яті — в повітрі нависає напруга, поки ми повертаємося в центр Херсона. Села, де ми працювали сьогодні, щодня потрапляють під хаотичний артобстріл росіян, а їхня піхота повільно просувається вперед, намагаючись їх захопити. Коли ми завершували останнє завдання з евакуації на сьогодн

Це була погана ідея. Ці слова крутяться в голові знову й знову, поки я дивлюся вгору — туди, де мали б бути захоплюючі зорі на чистому, морозному нічному небі. Але замість цього — важке, зловісне передчуття душить усе, що могло б бути красивим у цій картині. Можливо, це дерев’яні стовбури, простріляні кулями, та знищені гілки дерев, які оточують мене. Можливо, через усвідомлення, що ворог дивиться на ті самі зорі. А може, справа в тому, що один із їхніх дронів щойно завис над

Я лежу на своєму спальнику, тому що дров’яна пічка перетворила цей тісний простір на справжню сауну. Поки солдат на ліжку піді мною покашлює й перекладається з боку на бік, я дивлюся на грубо обтесані дошки стелі, які зависають усього за 30 сантиметрів від мого обличчя. Нестерпна  с пека різко  контрастує з нещодавніми спогадами мого тіла. Останні три ночі я спав при температурі нижче нуля і вже не пам’ятаю, коли востаннє відчував подібне тепло. Я в маленькій штучній підземні